Свято-Покровский храм с. Коротяк.

Свято-Покровський храм. Село Коротяк

Колись храми були окрасами населених пунктів. Але з настанням часів безбожної влади вони швидко перетворювалися на будь-що: стайні, магазини, склади, зерносховища тощо, – або й зовсім знищувалися, тільки б люди забули про Бога і вічні цінності. Напівзруйновані храми, що стоять пустками, й зараз подекуди можна побачити. Про що інше вони нагадують, як не про духовне спустошення народу? Один з таких храмів знаходиться у нашому районі в с.Коротяк, де зареєстрована громада Української Православної церкви. Віднедавна там знову періодично, але поки рідко, правляться богослужіння. А чи всім відома історія цього храму і села?

Село Коротяк засноване наприкінці 17 ст. на колишньому зимівнику запорозьких козаків вихідцем із Польщі дворянином Грабовським, в подальшому – Перепелицею. На користь козацтва запорожців на цьому місці створив напрестольний хрест, оздоблений в срібло – приношення в храм тодішніх запорожців з їхнім курінним отаманом. На підніжжі хреста був такий напис: «Вера. Покров Богоматери 1786 г. Сей крест сооружен старанием и коштом козак курен Панас Таран того курен атаман Давид Белый в слободу Клима Перепелицы». У 1786 році, в слободі Клима Перепелиці, була дерев’яна церква на честь Покрова, куди й пожертвувано хрест.

У 1805 році відбулася закладка кам’яного храму. 28 лютого 1805 р. була дана благословительна грамота за №525 архієпископа Катеринославського, Херсонського і Таврійського Афанасія на побудову церкви. Будівничий – повітовий поміщик майор Перепеліцин. Парафіян було 297 душ чоловічої статі. Закласти перший камінь було доручено протоієрею Даниїлу Давидову.

За силою наказу Синоду від 13 вересня 1734 р. престол мав бути у височину аршина 6 вершків з дошкою, у довжину аршина 8 вершків, у ширину аршина 4 вершків; жертовник – у пропорції престола й олтаря за силою наказу Синоду від 9 жовтня 1742 року.

На храмі висіла чорна дощечка із таким текстом: « Во славу Святыя Единосущныя Тройцы сооружен сей храм Покрова Пресвятыя Богородицы по благословению Преосвященного Архиепископа Екатеринославского, Херсонского и Таврического Афанасия в 1805 году 30 мая заложен, 1809 года мая 16 дня окончен. Благословением архиепископа Платона протоиереем Даниилом Давыдовым соборне освящен, коштом и старанием села Коротяка первым приобретателем, помещиком, примиер-майором Климентом Степановичем Перепелицыным и женою его Ириною, которым да будет вечная память».

Отже, за цим текстом, нам тепер відомі імена фундаторів коротяцького храму, які ми повинні пам’ятати, якщо нам дорога наша історія.

У 1809 році вже здійснювалися богослужіння. Священиком був отець Степан Мартиновський, дячком – Степан Брильов.

Давні церковні документи знищені пожежею від грози. Метричні книги зберігалися лише від 1836 року. Також не залишилося жодних документів, які б вказували на архітектора. Достовірно лише одне: він – не руський.

За словами священика Костянтина Соколова, у 1887 р. переведеного до Коротяка із с. Талова Балка ( нині – Світловодського району), між храмом останнього і коротяцьким існує вражаюча аналогія. Хіба що храм у Таловій Балці більш витончений. Помічена також схожість церковного начиння, а от живопис у Коротяку бідніший. До теперішнього часу храм у Таловій Балці зберігся, але він приблизно у такому ж стані як і коротяцький. Навіть на фотографіях аналогія між ними дуже помітна.

Вся нескладна архітектура коротяцького храму складалася із 4-х арок навхрест без додаткових прибудов. На арках оснований величезний купол пропорційної величини з великою кількістю світла. Східна арка являла собою олтар, північна, південна і західна – самий храм. Звід під дзвіницею – притвор. Олтар влаштований на рівні всієї підлоги храму.

Побудувавши такий капітальний храм у «глухому» селі, фундатор, однак, особливо не збагатив його ані ризницею, ані начинням, не забезпечив і капіталом для підтримки й ремонту в майбутньому. З 1887 р. ризниця й начиння поповнені: зроблено 12 священицьких облачень, облачень престолу -5, придбана срібна визолочена плащаниця, металеві хоругви, запрестольний семисвічник, напрестольний срібний визолочений хрест тощо. Все це зроблено на пожертвування благодійників, зокрема, єлисаветградського міщанина Павла Кубенка з сином Василем, церковного старости Митрофана Дмитровича Марущака, який був землеробом. До речі, останній виключно за свій рахунок декілька разів капітально ремонтував штукатурку й огорожу храму.

Відомі імена священиків, які служили у Покровському храмі впродовж століття від початку його заснування. Запам’ятаймо їх:

1809 – 1820 рр. – священик Степан Мартиновський із паламарем Степаном Брильовим;

1820 – 1829 рр. – священик Іоанн Пржеголинський і диякон Фома Каминський;

1829 – 1841 рр. – священик Федір Абламський і диякон Дорофей Голубов;

1841 р. – священик Ігнатій Брильов і дячок Іоанн Гліжинський;

1842 р. – священик Кирило Хухровський і той же дячок;

1843 – 1855 рр. – священик Євменій Синькевич і дячок Григорій Любинський;

1856 – 1858 рр. – священик Полікарп Швачко і диякон Степан Жуков;

1859 – 1887 рр. – священик Федір Єленьов і дячок Олексій Костич;

З 1887 р. і до початку 20-го ст.. – священик Костянтин Соколов з тим же дячком.

З 1921р. по 1929р – священник Йосип Ніколенко

Крайня розкиданість навколишніх сіл ставала на перешкоді тісному спілкуванню й згуртованості парафіян. Біля церкви жителів майже не було, і вони рідко відвідували храм. У недільні дні й свята влаштовувалися торжища та ярмарки, що створювало несприятливі умови для Коротяка, а саме – охолодження людей до храму. Ця розкиданість і торжища стали у 1870 р. поштовхом до розвитку штундизму в Терноватці, маєтку лютеранина Біддера, а розповсюджував його керівник маєтку Живольдт. Та вже до 1903 р. штундизм ослаб, і багато людей повернулося в Православ’я.

До 1870 р. в Коротяку була волосна школа, але з причини незручності місця вона була перенесена у центральне село Лозоватку й перетворена на земську. Там проходили спільне навчання до 80 хлопчиків і дівчаток з усіх навколишніх сіл. Законовчителем протягом 15 років був о.Костянтин Соколов.

Двічі коротяцький храм відвідували архіпастирі: у квітні 1887 р. там побував архієпископ Херсонський і Одеський Никанор, а у квітні 1897 р. – архієпископ Херсонський і Одеський Іустин. Останній оглядав храм, ризницю, начиння й храмові документи.

У 1899 р. стався неврожай. Вже наступного року люди не мали запасів соломи, і їм не було чим годувати зайвий скот і коней. Саме тому вони мусили продавати худобу за безцінь. Також селяни Коротяцької парафії, куди входили й Лозоватка, Бузова перша, Бузова друга, Наглядівка, Морквине, мали великі борги за землю з причини неврожаю. Від цього щороку по кілька сімей все продавали і виїжджали на Кавказ чи до Оренбурзької губернії в пошуках землі. Селянин Гаврило Меланчук у 1900 р. повернувся і розповів, що там теж погано, земля часто не родить через сильні холоди. А Онисим Тарасюк із Лозоватки виїхав на Кавказ, та у 1902 р. повернувся і помер від кавказької лихоманки.

Все це стало відомим з літопису Свято-Покровського храму с.Коротяка Єлисаветградського повіту Бобринецького благочиння. Склав його священик Костянтин Соколов на початку 20-го ст.. не лише для сучасників, а й для нас. Для того, щоб пам’ятали…Сам отець Константин прослужив у Коротяку до початку 30-х років , після чого парафію очолив о.Йосип Николенко 1874 р. народження (колишній Бобринецький міський голова). У 1929 році він перейшов на служіння у Бобринець. В анкетах о.Йосип протягом всього служіння ототожнював себе з патріаршею церквою з центром у Москві.

У 1930 р. під час перереєстрації статуту релігійної громади вона налічувала 900 чоловік парафіян, і з доповіді сільского голови до Компаніївської ради кількість відвідуючих храм збільшувалась. Але, не дивлячись на це, храм було зачинено. Під час і після війни, за спогадами старожилів, у храмі відбувались богослужіння, лунав колокольний дзвін. Наприкінці 40-х років церква стала зерносховищем для місцевого колгоспу, була позбавленна дзвіниці і купола, і в такому стані дійшла до наших часів, члени громади їздили до церкви у Бобринець, священники приїздили до села .У 2010р. трудами прот.Володимира Чутори у с. Коротяк було зареєстровано громаду Української Православної Церкви Олександрійскої єпархії. Зараз парафія входить до Компаніївськьго благочинного округу, і парафією опікується місцевий благочинний прот. Євгеній Гуменюк.